Найм та робота з людьми з інвалідністю може викликати тривожність та напруженість як з боку роботодавця, так і зі сторони співробітників/ць. Це може виникнути через невеликий досвід роботи та взаємодії в цілому з людьми з інвалідністю. Коли у людини немає якогось досвіду у неї виникає бажання або виключити цей досвід, або стати в захисну позицію – мені це не потрібно, або соромитися свого незнання. Саме тому ми підготували інформацію, яка допоможе зрозуміти, які кроки необхідно зробити та які аспекти врахувати.
На мій погляд, комунікація в компанії в цілому має будуватися на взаємоповазі, толерантності та конструктивному вирішенні питань.
Рекомендації нижче будуть гарно працювати як при спілкуванні з колегами чи колежанками з інвалідністю, так і без.
Ось кілька рекомендацій, які допоможуть забезпечити комфортне та ефективне спілкування:
1. Повага та рівність
Рівне ставлення: Ставтеся до колег/колежанок з інвалідністю, так само як і до всіх інших, без упереджень та стереотипів.
Які можуть бути стереотипи?
Колеги чи колежанки з інвалідністю потребують додаткової уваги – як і при спілкуванні з іншими колегами/колежанками, вам потрібно уточнити яка саме допомога може знадобитися людині. І оцінивши свої ресурси, надати її в такому вигляді, як у вас виходить.Повага до автономії: Пам’ятайте, що люди з інвалідністю можуть приймати рішення самостійно. А також робити ті ж самі дії, що і люди без інвалідності. Якщо ви не певні де саме потрібна ваша допомога – запитайте. Це найкращий вихід.
2. Коректні терміни
- Коректні терміни: Використовуйте терміни, які прийняті самими людьми з інвалідністю. Наприклад, "людина з інвалідністю", а не "інвалід".
- Уникання образливих виразів: Уникайте слів і виразів, які можуть бути образливими або зневажливими.
3. Комунікація та взаємодія
- Запитайте, якщо не впевнені: Якщо не знаєте, як найкраще допомогти чи звернутися до людини, просто запитайте. Більшість людей оцінять вашу чесність і готовність навчатися.
- Уважне слухання: Слухайте, не перебивайте і не закінчуйте фрази за людину, навіть якщо їй важко висловлюватися.
- Контакт з очима: При розмові з людиною з інвалідністю намагайтеся підтримувати зоровий контакт і, за можливості, перебувайте на одному рівні з нею (наприклад, сідайте, якщо ваш співрозмовник/ниця на візку).
4. Адаптація середовища
- Доступність інформації: Переконайтеся, що інформація надається у доступному форматі (наприклад, електронні документи для людей з проблемами зору) – для цього важливо уточнити в якому саме вигляді інформація потрібна вашому колезі або колежанці.
- Фізична доступність: Забезпечте фізичну доступність робочого місця, включаючи доступ до будівлі, ліфтів, туалетів тощо.
5. Підтримка та допомога
- Підтримка на прохання: Пропонуйте допомогу лише тоді, коли це необхідно, і лише після того, як запитаєте про це. Люди з інвалідністю можуть не потребувати або не бажати допомоги в певних ситуаціях.
- Розуміння особливостей: Будьте уважні до специфічних потреб кожної людини. Наприклад, людина з сенсорними порушеннями може потребувати тиші або спеціального освітлення. Про ці потреби можна запитати заздалегідь або ж попросити сказати, якщо такі потреби виникнуть в майбутньому.
6. Освіта та підвищення обізнаності
- Навчання персоналу: Проводьте тренінги з інклюзивної комунікації та етикету для всіх співробітників/ць.
- Поширення знань: Заохочуйте співробітників/ць до розуміння питань інвалідності та адаптації до потреб колег та колежанок.
7. Конфіденційність і тактовність
- Конфіденційність: Дотримуйтесь конфіденційності щодо стану здоров'я та потреб людини з інвалідністю.
- Тактовність: Уникайте питань, що стосуються особистого життя або медичних деталей, якщо людина не захотіла поділитися цим добровільно.
8. Підтримка інклюзії
- Залучення до колективу: Сприяйте повноцінній участі співробітників/ць з інвалідністю у всіх аспектах робочого життя, включаючи соціальні заходи та професійний розвиток.
Ці принципи допоможуть створити дружнє та підтримуюче середовище для всіх співробітників/ць, сприяючи взаємоповазі та рівноправності в робочому колективі.
Про авторку • Ольга Легінькова
Психологиня, психотерапевтка в методі позитивної крос-культурної психотерапії. Членкиня Всесвітньої асоціації крос-культурної психотерапії (WAPP) і Української асоціації позитивної психотерапії (УАПП)
Читайте також:
-
Найм на основі навичок: новий підхід до створення успішних команд
Наталія Волошина •
-
Кейси інклюзивних компаній: Аврора
Наталія Волошина •
-
Чому постійні навчання і розвиток важливі і для дорослих спеціалістів?
Юлія Ляховенко •
-
Як служба у добровольчих підрозділах ЗСУ допомагає у розвитку софт скілів?
Антон Калакуцький •