Теорія поколінь: як різноманіття поколінь впливає на робоче середовище

Усі ми різні та несхожі один на одного. І з іншого боку, є багато спільного, що нас об’єднує. Віра, релігія, національність, раса. Приналежність до певного покоління теж є об'єднавчим фактором, і це цікаво досліджувати.

Коли виникла теорія про генерації?

З появи книги "Generations. The history of America’s future" американських вчених Нейла Хоува (Neil Howe) та Вільяма Штрауса (William Strauss), яка вийшла у 1991 році. Соціолог та історик якось зустрілись і почали розмовляти про те, що кожні 15-20 років відбувається зміна, приходить нове покоління людей, яке відрізняється від попередніх своїм світоглядом, поведінкою та способом мислення. Натомість всередині групи прослідковується певна спільність у цих індикаторах.

Вчених так захопили результати дискусії, що вони вирішили приділити цьому питанню багато годин роботи, досліджуючи історичні та соціологічні зміни аж до XVI ст.

У результаті своєї роботи Нейл та Вільям знайшли певну спільність у людях, що об'єднує їх у групи - генерації.

Генерація (покоління) – це спільнота людей, яких об’єднують одні цінності, поведінка та спосіб мислення, що зумовлені проживанням у певний історичний час.

Найбільше уваги у книзі приділяється XX століттю і тим генераціям які існували протягом цього періоду:

Втрачене покоління (1880-1900)
Найвеличніше покоління (1901-1924)
Мовчазне покоління (1925-1941)
Бейбі бумери (1946-1961)
Покоління Х (1962-1982)
Покоління Y (1983-90-ті)
Покоління Z (середина 90-их – 2010-ті)

Нейл Хоув та Вільям Штраус прослідкували, що історичні, соціальні та економічні події впливають на спосіб мислення, поведінку, світосприйняття певного контингенту людей, які живуть у цей період. Цей вплив являється визначальним саме на ту групу людей, чия молодість – період становлення особистості - припала на ці події. І це, в результаті, формує з таких людей генерацію, об'єднану як подіями, так і світоглядом, який формувався унаслідок впливу цих подій.

У мережі є багато детальної інформації про три покоління, і вже трошки про четверте – про покоління Альфа, яке зараз лише формується.

Пропоную зупинитись на генерації Х, У (Міленіалів) та Зумерів і дослідити їх поведінкові характеристики з погляду оцінки їх як проявлення як робочої сили, яка зараз існує на ринку України.

Покоління Х

Рік народження представників цієї генерації припадає на період між початком 60-их та початком 80-их років ХХ століття. (1962-1982) Молоді роки, тобто час становлення цього покоління припало на лихі та буремні 90-ті.

Розпад СРСР, створення нової державності, слабкі інститути влади, але водночас висока корупція. Дефіцит, дефолт, інфляція, нестабільність – ключові слова того часу, в якому формувалися молоді Х-си.

Представників цього покоління називають метафорично «забута середня дитина або покоління» «діти із ключиком на шиї (latchkey kids)». У період зростання та формування іксів їх батьки вели битву за виживання, тяжко працюючи та шукаючи, де можна дістати якісні продукти та одяг.

Їх діти у цей час були представлені самим собі. Приходили додому зі школи, готували собі обід, вчилися без особливого втручання дорослих та самостійно розв'язувати свої проблеми. Пізніше це вплине на їх ставлення до роботи та сформує уявлення, що всього в житті можна добитися лише важкою працею та внаслідок боротьби за місце під сонцем.

Покоління Х в роботі

Працювати можна тільки тяжко, навколо багато несправедливості і потрібно іноді докладати надзусилля, аби пробитись в люди. З такими переконаннями представники генерації вступили у свій працездатний вік в 90-их на початку 2000-их.

Цьому передували роки обов'язкового навчання відразу після школи, та вища освіта, яка дає той диплом, який більшості ніколи не знадобитися. Власне це можна виділити у два залізобетонних переконання, які згодом і сформували долі та внутрішні установки Х-ів:

Диплом про вищу освіту обов'язковий
Без диплома ти ніхто

Така тяга до навчання у вузах значною мірою підвищила загальну ерудицію покоління, але аж ніяк не задоволеність своєю реалізацією та щастям.

Відповідальні, схильні до важкої понад нормованої праці, чудові виконавці - це ті риси, які найчастіше відмічають, коли мова заходить про представників генерації Х на роботі. І якщо вони займають керівні посади та управляють виробництвом чи величезною корпорацією, все одно багато приділяють часу ручному управлінню, важко делегують і беруть багато обов'язків на себе.

Ковтнувши нестабільності у молодості, Ікси понад усе цінують стабільність як в роботі, так і в житті. Щоб нічого не мінялось, бо мало до чого можуть привести ті зміни – їх глибоке переконання.

А ще вони готові терпіти та страждати, бо бачать в цьому логічний сенс для себе. Робота нецікава, але стабільна, нема ніякого розвитку, зате регулярно виплачена зарплата дозволяє годувати сім'ю та вчити дітей, керівник – невіглас та дурисвіт, але треба трошки потерпіти, може його замінять на більш адекватного.

Такий портрет мають Ікси. Зараз їм 45-55 років і вони активно представлені на ринку праці та займають вагому частину вже досвідчених, ерудованих та вкрай відповідальних працівників.

Прихильники Пітера Пена на горизонті

Далі мова йтиме про покоління Ігрек або Міленіалів як їх ще називають. До чого тут Пітер Пен і чому це покоління ще називають сніжинками та поколінням Юпі.. і, врешті, чим ця генерація заслужила так багато назв (найбільше за всі інші) – читайте у наступній статті про теорію поколінь…